Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |
Алоха, молодежь! Накуренный юморист на связи!
Расскажу я вам сегодня небольшую историю, как-то так случилось, что я решил купить себе закладки и отправиться на автостоп до Москвы. Очень крутая история, вам точно понравится!
Все началось с того, что я поссорился с моим токсиком соседом, который думал, что я ему должен деньги. Я решил, что лучше от него уехать и сменить обстановку, а вот как – понятия не имел. Вспомнил, что на парковке у моего выхлопа всегда толпится народ, такие машины ездят, а они, как говорится, обязательно куда-то едут!
Так что я собрал свои смешные шмотки, положил ганджубас под подмышку и отправился в свою вторую родину – автостопный перекресток. Хотя перекресток, это конечно преувеличение, больше похоже на клуб «Выживай, красавчик!» или анонимную встречу наркоманов. Тут и поппер какой-нибудь можно прикурить, и закладки ищут, и героинчика наблюдать можно, одним словом, сердце молодежного андеграунда!
Мне повезло, и уже через полчаса мне подвез хороший парень, точнее парень с надписью «Taxi» на двери. Он сказал, что сможет меня подкинуть до Москвы за небольшую плату. Я отмахнулся и плюнул разбившись о руль его машины – надо же быть идиотом, чтобы платить за поездку, когда можно так путешествовать бесплатно!
Дорога прошла быстро, я шутил, он слушал, и вот уже мы были в Москве. Выйдя из машины, я почувствовал эйфорию от свободы и новых возможностей. По всей улице гуляли люди, словно закладки сами радовались моему появлению. Да, Москва, капитал эйфории, город контрастов и восхищения, даже метадон тут пахнет по-особенному!
Я решил осмотреться, найти где пожить и где прикупить себе новых закладок. Закатывая свои шутки налево и направо, я случайно попал в студию комедиантов. Там были такие же сумасшедшие, как и я, курили поппер и смеялись до слез. Я решил, что это как раз мое место, и остался там на ночь.
Утром проснувшись с головной болью и запахом ганджубаса в воздухе, я решил составить план своих будущих приключений. Я хотел побывать во всех местах, где когда-то вели свои шоу великие комики, найти новых друзей и еще больше закладок! |
В течение нескольких дней я проехал почти все клубы, посмотрел выступление гениальных комиков, а потом и сам встал на сцену. Я был полон эйфории, шутил, смеялся, публика хлопала, а закладки просто летали в воздухе. Завязалось замечательное сотрудничество с местными комиками, и я стал частью этого невероятного сообщества.
Вечером, после успешного выступления, я пошел на прогулку и встретил другого комика-наркомана. Он предложил мне присоединиться к нему в его приключениях по поиску новых закладок. Мы побегали по всему городу, повеселились, а потом сели в дешевый кабриолет, чтобы поехать в открытый микрофестиваль, где выступали только самые крутые комики.
Итак, друзья мои, вот и заканчивается моя история о том, как я купил метадон и поехал автостопом до Москвы. Было весело и сумасшедше, но я понял, что настоящая эйфория заключена в наших сердцах и в том, что мы делаем. Шутки и закладки – все это прекрасно, но самое главное – быть собой и продолжать искать новые приключения и новые эмоции. Живите ярко, друзья, и не забудьте, что в мире всегда можно найти свою комедию!